Автор Тема: "Лоліта" Набокова  (Прочитано 502 раз)

1 Пользователь и 0 Гостей просматривают эту тему.

Оффлайн DarkMax2

  • Сообщений: 46417
  • Пол: Мужской
  • UeArtemis
    • Просмотр профиля
    • Личное сообщение (Оффлайн)
: 2018-03-13 12:18:20
  • Владімір Набоков: Лоліта (2008). Переклад з російської: Петро Таращук, передмова та примітки Павла Бабая. Художники: Б. Бублик, В. Мурликін. Харків: Фоліо. 412 с. ISBN 978-966-03-4128-9
  • Володимир Набоков. Лоліта (2018). Переклад з англійської: Дмитро Дроздовський. Харків: КСД. 432 стор. 2018. ISBN 978-617-12-4560-0
От цікаво, чи можна вважати обидва прямими перекладами? Адже ж російська версія також твір автора. Сподіваюся, скоро ми отримаємо порівняльні статті.

Оффлайн Волод

  • Вне лингвистики
  • Сообщений: 2944
    • Просмотр профиля
    • Личное сообщение (Оффлайн)
  :green: Самопереклад  «Лоліти» викликав у Набокова лайливі висловлювання на адресу «великого и могучего» на «великом и могучем языке».


Оффлайн DarkMax2

  • Сообщений: 46417
  • Пол: Мужской
  • UeArtemis
    • Просмотр профиля
    • Личное сообщение (Оффлайн)
Згоден. І було б хоч трохи логічним, якби то був переклад з англійської, але ж це з російської...
Простенька палітурка 2008-го і скандальна 2018-го.

Остання натхнена постером екранізації 1998-го.


АВТОПЕРЕКЛАД ЯК ОСОБЛИВИЙ ВИД ПЕРЕКЛАДУ
Ну, власне, приклад:

«I have not much at the  bank right  now but I propose to borrow – you know, as the Bard said, with that cold in his heart, to borrow and to borrow and to borrow»
«У меня сейчас маловато в банке, но ничего, буду жить долгами, как жил его отец, по словам поэта».

Нащо так?